хитрюга
ХИТРЮ́ГА, и, ч. і ж., розм. Дуже хитра людина або тварина.
Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 175);
Надворі вже пофоркує і нетерпляче б’є копитом наша лукавоока хитрюга (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 142).
Словник української мови (СУМ-11)