хитрість
ХИ́ТРІСТЬ, рості, ж.
Властивість за знач. хи́трий.
На панську мудрість мужицька хитрість (прислів'я);
Її покинули дві прикмети, які, здавалося, становили природні компоненти її крові: хитрість і блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації (Ірина Вільде);
Журба журбою, а жива людина має думати про живе; де жити правдою, а де й хитрістю (М. Стельмах);
Голда поглядала на капітана з недовірою. Чи не криється за його доброзичливою поведінкою і солодкими словами якась підступна хитрість? (Д. Ткач);
Маленька хитрість удалась: узявши лист та нагадавши про вечерю, мати одразу ж вийшла з кімнати (А. Головко).
(1) Пуска́тися / пусти́тися на хи́трість – те саме, що Пуска́тися (пусти́тися, іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися, узя́тися) на хи́трощі (див. пуска́тися).
І розказала [Юнона] їй свій страх; Веліла швидше умудриться, На всякі хитрості пуститься, Щоб брата не строщили в прах (І. Котляревський);
(2) Яка́ [ж] це хи́трість? – зовсім просто, немає нічого хитрого.
[Начальник штабу:] Дивіться, як вони [гітлерівці ] рухаються, дуже хитро. [Огнєв:] Яка ж це хитрість? Це ж дитяче белькотіння, а не хитрість (О. Корнійчук).
◇ Піти́ на хи́трість див. піти́.
Словник української мови (СУМ-20)