хлипнути
ХЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до хли́пати.
Катря ще хлипнула. Потім крайком хустки витерла очі (А. Головко);
– Ой, – видихнула Орися, одірвавши долоні від обличчя, і жалісно хлипнула скривленими губками (Григорій Тютюнник);
– Дуже вас прошу, не одправляйте! .. Тут усі наші... А там вилікують і потім зашлють кудись .. – Черниш поставив заряджаючим [заряджальником] іншого бійця, а Блаженкові наказав іти в бліндаж. Боєць розчулено хлипнув: – Спасибі... Щасти вам, товаришу командир (О. Гончар);
Підвівся Давид, жадібно хлипнув раз, удруге на повні груди. А рудий узяв ззаду за зв'язані руки і повів у флігель (А. Головко);
– Вставай! – Денис хлипнув спросоння і перевернувся на другий бік (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)