хлиснути
ХЛИ́СНУТИ, ну, неш, док., кого, розм.
Ударити рукою по обличчю, тілу; дати ляпаса.
Батько не витримав, хлиснув доньку, і та побігла на кухню плачучи (П. Автомонов);
Цимбали змовкли, чорнобородий зіщулився, наче його хлиснули по потилиці (М. Чабанівський);
Офіцер підійшов до Гошки .. і хлиснув Гошку по морді (Григорій Тютюнник);
// Стьобнути, шмагнути батогом, лозиною і т. ін.;
// чим. Ударити при зустрічному рухові (про гілки, листя і т. ін.).
Хлиснула його під носом білим цвітом черешня – трохи не чхнув (С. Васильченко).
ХЛИСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм.
Однокр. до хлиста́ти.
[Коваленко:] Коли б хоч трішки де води хлиснути! Ото щось лисніється – чи не вода? (С. Писаревський);
– Спасибі, мамо! Встигну ще напиться й наїстись, – сказав .. студент, хлиснувши похапцем трохи чаю (І. Нечуй-Левицький);
А деякі так хлиснули, що де упали, там заснули (І. Котляревський);
– Воли чотири дні не вставали, не їли, лиш води хлиснули по кілька разів (В. Стефаник);
От і поставили [чорти] йому на тарілочці капусти з яловичиною; він і прийнявсь за неї... Як хлисне, як опечеться!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)