хлоня

ХЛО́НЯ, і, ч., розм., пестл.

Назва хлопця (перев. при звертанні).

– Чого ти плачеш, любий мій хлоню, Серед морської пісні гучної (П. Куліш);

А як же ми, хлоню мій, бурлакуючи, справимось? Коли б ти знайшов собі дівчину та одруживсь (Ганна Барвінок);

Учися, мій хлоню, відмінником будь, люби і поля, і діброви! (В. Сосюра);

А хлоня мій ходить як слід іще не може. Батьки ведуть його (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. хлоня — хло́ня іменник чоловічого роду хлопець розм.  Орфографічний словник української мови
2. хлоня — див. дитина; хлопець  Словник синонімів Вусика
3. хлоня — ХЛО́НЯ, і, ч., розм. Пестлива назва хлопця (перев. при звертанні). — Годі ж бо, годі, любий мій хлоню! Сльози вкрашають чисте обличчя (П. Куліш, Вибр., 1969, 382); Учися, мій хлоню, відмінником будь, люби і поля, і діброви! (Сос., Щастя..  Словник української мови в 11 томах