хлопка

ХЛО́ПКА, и, ж., заст., зневажл.

Жін. до хлоп¹ 1.

[Качинська:] З панської ласки маю п'ять хлопів з хлопками, і ті не слухають (І. Карпенко-Карий);

– Чи панна Юзя вважає, що кожна хлопка має право мені як хоче говорити́ (Леся Українка);

Пані, побачивши в руках Глафіри підняту мотику, на весь маєток зарепетувала, що хлопка пускає з неї кров (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. хлопка — -и, іст., зневажл. Жін. до хлоп I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. хлопка — ХЛО́ПКА, и, ж., дорев., зневажл. Жін. до хлоп¹ 1. [Качинська:] З панської ласки маю п’ять хлопів з хлопками, і ті не слухають (К.-Карий, II, 1960, 250); — Чи панна Юзя вважає, що кожна хлопка має право мені як хоче говорити́ (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах