хлопнути
ХЛО́ПНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до хло́пати.
Двері хлопнули, і показавсь Заторський у своїй сірій шинелі з плисовим коміром (А. Свидницький);
Яків простяг руку. Івась хлопнув своєю ручкою по батьковій долоні, перевернув і поцілував (Панас Мирний);
– Живу, кажеш́ – Хаєцький приязно хлопнув його по плечу. – Живи на здоров'я (О. Гончар).
2. Випити швидко.
Хлопнула чарку за одним махом до дна (І. Нечуй-Левицький);
Купила горілки .. Сама напилась і кучеру дала, і він хлопнув добре (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)