хльостання
ХЛЬО́СТАННЯ, я, с.
Дія за знач. хльо́стати і звуки, утворювані цією дією.
Металася [Надія] то з балкона в кімнатку, то знов на балкон, зовсім не почуваючи хльостання крижаної зливи (Яків Баш);
Горби, і кущі шипшини, і білі доми задимлені, і води суворі Волги, розсічені куль хльостанням, – видінням цим знов і знову терзався півмертвий римлянин (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)