хльостати
ХЛЬО́СТАТИ, аю, аєш, недок., кого, що і без прям. дод.
Те саме, що хльо́скати.
Антосьо хльостав різкою на городі (А. Свидницький);
Що день, то неборак, знай, молиться все богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу, І чулих воликів, знай., хльоста батогом, Поки опиниться перед своїм двором (П. Гулак-Артемовський);
Есесівець не підпускав нікого. Він з реготом хльостав жінку по руках і по голові (А. Хижняк);
Запаска аж хльостала по ногах (Ю. Смолич);
В обличчя хльостав дощ, над лісом бив грім, стогнали сосни, під ногами плющало болото (О. Десняк);
Вночі ти йшов, і град тебе хльостав, І сніг, і злива гойно частували (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)