хлюпнутися
ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, хлю́пну́ся, хлю́пне́шся, док.
1. Однокр. до хлю́патися 1, 3.
Максим красномовно стелепнув пляшкою – аж я почув, як хлюпнулася у ній горілка (Ю. Збанацький);
Лише коли щось хлюпнулось на озері, мов скинулась велика рибина, Левонтій, кинувшись перший, сердито штовхнув брата в плече: – Диви-но! Щось біле серед латаття (О. Гончар);
Марта знов посунула до мужа стакан чаю так здорово, що чай хлюпнувся й розлився трохи на стіл (І. Нечуй-Левицький).
2. Упасти, зануритися, пірнути в що-небудь рідке, в'язке, спричинивши плескіт.
Лебедик хлюпнеться і вирине: Блисне, проміннячко вечірнє Між хвиль ясних (П. Грабовський);
Раптом до їхнього слуху долетів шум великої грудки, що котилася, зрушена чиєюсь ногою, і, зрештою, долетіла до низу і хлюпнулась об воду (Д. Бедзик);
Підхоплений струменем повітря, він [клаптик картону] .. брудно-сірою плямою хлюпнувся на чисту, прозору, синю гладінь річки... (В. Козаченко);
Хлюпнувся в річку Іван – в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль – хуртовина, – по ньому стріляли німецькі стрільці (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)