хлюпнутися
ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, хлю́пну́ся, хлю́пне́шся, док.
1. Однокр. до хлю́патися 1, 3.
Максим красномовно стелепнув пляшкою — аж я почув, як хлюпнулася у ній горілка (Збан., Єдина, 1959, 370);
Лише коли щось хлюпнулось на озері, мов скинулась велика рибина, Левонтій, кинувшись перший, сердито штовхнув брата в плече: — Диви-но! Щось біле серед латаття (Гончар, II, 1959, 268);
Марта знов посунула до мужа стакан чаю так здорово, що чай хлюпнувся й розлився трохи на стіл (Н-.Лев., І, 1956, 383).
2. Упасти, зануритися, пірнути в що-небудь рідке, в’язке, викликавши плескіт.
Лебедик хлюпнеться і вирине: Блисне, проміннячко вечірнє Між хвиль ясних (Граб., І, 1959, 427);
Раптом до їхнього слуху долетів шум великої грудки, що котилася, зрушена чиєюсь ногою, і, зрештою, долетіла до низу і хлюпнулась об воду (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 31);
Підхоплений струменем повітря, він [клаптик картону].. брудно-сірою плямою хлюпнувся на чисту, прозору, синю гладінь річки… (Коз., Сальвія, 1959, 221).
Словник української мови (СУМ-11)