хлянути

ХЛЯ́НУТИ¹, ХЛЯ́ТИ, хля́ну, хля́неш; мин. ч. хляв і хля́нув, ла, ло; недок.

1. Дуже слабнути, худнути від недоїдання, утоми, хвороби; знесилюватися, виснажуватися.

– Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане .. Треба хлять, хоч і не хочеш (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Так хто ж сказав тепер, що наша доля хляне й свободи на землі ще не прийшла пора́! (В. Сосюра);

Серце хляне від тривоги (Л. Первомайський);

// Зменшуватися в силі, ступені свого вияву.

Рутульців плющили, як мух. Пускали колоддя, каміння, І враже так товкли насіння, Що у рутульців хляв і дух (І. Котляревський);

Свідомість меркла. Хляла воля. Мозок терп (Ю. Смолич).

2. Безсило падати, опускатися.

А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий (Сл. Б. Грінченка).

ХЛЯ́НУТИ², не; мин. ч. хляв і хля́нув, ла, ло; недок.,діал.

Литися.

А вода хляне та й хляне (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. хлянути — хля́нути 1 дієслово недоконаного виду худнути хля́нути 2 дієслово недоконаного виду литися діал.  Орфографічний словник української мови
2. хлянути — див. зникати  Словник синонімів Вусика
3. хлянути — I і хляти, хляну, хлянеш; мин. ч. хляв і хлянув, -нула, -нуло; недок. 1》 Дуже слабнути, худнути від недоїдання; знесилюватися, виснажуватися. || Зменшуватися в силі, ступені свого вияву. 2》 Безсило падати, опускатися. II -не; мин. ч. хляв, -ла, -ло і хлянув, -нула, -нуло; недок., діал. Литися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хлянути — ВИСНА́ЖУВАТИСЯ (зовсім утрачати сили, ставати безсилим, змарнілим від утоми, голоду, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИСЯ, ЗНЕМАГА́ТИ, ЗНЕМАГА́ТИСЯ, ЗАМУ́ЧУВАТИСЯ, ЗМУ́ЧУВАТИСЯ, ВИСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВИМО́ТУВАТИСЯ, ХЛЯ́НУТИ, ХЛЯ́ТИ, ВИСИ́ЛЮВАТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
5. хлянути — Хля́нути, хля́ну, -неш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хлянути — ХЛЯ́НУТИ¹ і ХЛЯ́ТИ, хля́ну, хля́неш; мин. ч. хляв і хля́нув, ла, ло; недок. 1. Дуже слабнути, худнути від недоїдання; знесилюватися, виснажуватися. — Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане..  Словник української мови в 11 томах
7. хлянути — Хлянути, -ну, -неш гл. 1) = хляти. Б'є.... аж рука хляне. Гн. І. 89. 2) Литься. А вода хляне та й хляне. Черк. у. 3) Хлынуть. З Василя кров так і хлянула, О. 1861. X. 38.  Словник української мови Грінченка