хляп
ХЛЯП, виг.
1. Звуконаслідування, що означає глухий короткий звук.
– Це ж подібне до пастки, – промовив він похмуро. – Сальце там, ідеали ирізні. Поластивсь – хляп! – і в пастці, і бринчить [бриньчить] на тобі якийсь ланцюжок. Ні під три чорти! (В. Підмогильний).
2. Уживається як присудок за знач. хля́пати і хля́пнути.
Хляп по пиці одного й другого (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)