хлібець
ХЛІБЕ́ЦЬ, бця, ч.
Невелика хлібина; хлібинка;
// Харчовий виріб з м'ясного фаршу у вигляді хлібинки.
Залежно від складу фаршу м'ясні хлібці виготовляють таких назв: “Любительський”, “Кращий”, “Московський” (з наук.-попул. літ.);
// Підсушена скибочка булки, паляниці (перев. здобної); сухарець.
О сьомій годині вони випили каву з підсушеними хлібцями (із журн.).
ХЛІ́БЕЦЬ, бця, ч.
Зменш.-пестл. до хліб 1–3.
Нема, бачите, рідної неньки, нікому було і шматочок хлібця дать небозі (О. Стороженко);
Чи вчинила хлібця, чи спекла – мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як об весні ластівки! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дав [Кіндрат] в позичку хлібця пуд, просить повернути два (О. Ковінька);
Жовкне і травиця, Така її доля, Хіба зелениться Хлібець серед поля (П. Грабовський);
Стає на коліна, розгортає стебло і збирає червоні зерна так обережно, ніжно, любовно, наче немовлятко виймає з купелі. Хлібець святий!.. (М. Коцюбинський);
Коли дозволиш, я хлібця поїм. Вже один його дух дурманить, божевільною робить (М. Стельмах);
– Серед зими морозної прибув загін продовольчий з города [міста]. Тринадцять їх було, хлопців молоденьких. Вигрібали вони з комор наших хлібець наш – до зернинки, щоб порятувать пролетаріат голодний. Одкуль [звідки] жорстокість така об'являється в людях, .. розмислюю я, і питанням моїм болісним нема нівідкіль одвіту (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)