хлів
ХЛІВ, а́, ч.
Будівля для свійської худоби та птиці.
Село було степове; .. коло хат стирчали хліви з високого очерету, вкриті зверху очеретом (І. Нечуй-Левицький);
В хліві кувікало порося, а в розчинені двері конюшні чути було Маріїн гнівно-ласкавий голос до коня (А. Головко);
Голуби жили в дерев'яних клітках у хліві під стелею (В. Козаченко);
* У порівн. Та вже ж і вибудується він! Не так, як будуються люди – хата як хлів, віконця – дірочки якісь (Панас Мирний);
// перен., розм. Брудне, неприбране, занедбане приміщення.
[Степан:] Свахо, не комизься, іди в хату! [Настя:] Яка я тобі сваха? Щоб ти й доки світ сонця не діждав бачити мене у своїм хліві!.. (М. Кропивницький);
// рідко. Те саме, що сара́й.
– Піди ж, Йосипе, принеси ночви з хліва, бо їм треба вмитися з дороги (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)