хмаринка

ХМАРИ́НКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до хмари́на.

На полудневому небі так, як і було – ні хмаринки (О. Довженко);

Ми збирали з сином на землі каштани, Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє синь, Як колише вітер струни павутинь (М. Рильський);

Катя глянула вперед і вдалині побачила темну хмаринку диму (В. Собко);

На його спокійному і чистому чолі не було й хмаринки стурбованості чи хвилювання (М. Чабанівський);

Легка хмаринка спогадів миттю перебігла обличчям Черняєвої (О. Донченко);

* У порівн. Бліде, як хмаринка, дівча немов вгадало його бажання (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. хмаринка — хмари́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. хмаринка — див. хмара  Словник синонімів Вусика
3. хмаринка — [хмаринка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок  Орфоепічний словник української мови
4. хмаринка — -и, ж. Зменш.-пестл. до хмарина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хмаринка — Хмари́нка, -ри́нки, -нці; -ри́нки, -ри́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хмаринка — ХМАРИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до хмари́на. На полудневому небі так, як і було — ні хмаринки (Довж., І, 1958, 67); Ми збирали з сином на землі каштани, Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє синь...  Словник української мови в 11 томах
7. хмаринка — Хмарина, -ни ж. Туча. Сизенькі хмарини.... по небу простягліїся. О. 1862. VIII. 17. Зацвів козак рожиною, дівка калиною, розійшлися вони чорною хмариною. Чуб. V. 283. ум. хмаринка, хмариночка. Сияло сонце в небесах, а ні хмариночки. Шевч. 100.  Словник української мови Грінченка