хмариння

ХМАРИ́ННЯ, я, с., розм.

Збірн. до хма́ра.

Люди жартома говорили, що сонце має весняні канікули, бо зовсім не показується з-за суцільного хмариння (М. Ю. Тарновський).

Значення в інших словниках

1. хмариння — хмари́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хмариння — -я, с., розм. Збірн. до хмара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хмариння — ХМАРИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра. Люди жартома говорили, що сонце має весняні канікули, бо зовсім не показується з-за суцільного хмариння (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 22).  Словник української мови в 11 томах