хмариння

ХМАРИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра.

Люди жартома говорили, що сонце має весняні канікули, бо зовсім не показується з-за суцільного хмариння (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 22).

Значення в інших словниках

1. хмариння — хмари́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хмариння — ХМАРИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра. Люди жартома говорили, що сонце має весняні канікули, бо зовсім не показується з-за суцільного хмариння (М. Ю. Тарновський).  Словник української мови у 20 томах
3. хмариння — -я, с., розм. Збірн. до хмара.  Великий тлумачний словник сучасної мови