хмурити
ХМУ́РИТИ, рю, риш, недок., що.
Насуплюючи брови, морщачи чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін.
Годі, друже, не хмур свого личенька! Хіба втіхи не знайдеш собі, Що темніш від зимової ніченьки Ти мовчиш та конаєш в журбі? (П. Грабовський);
Гордіюк хмурив брови і приймав зневажливий вид (Г. Хоткевич);
Постав його до машин – і він, хмурячи високого лоба, розбереться в них і сам почне їх творити (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)