хмурний
ХМУРНИ́Й, а́, е́.
Те саме, що похму́рий.
Погода гіршала. Небо було хмурне (М. Трублаїні);
Стояв через поле сивий хмурний ліс (С. Васильченко);
Вода, хмурна й чорна, як чорний бархат, гойдає на своїх хвилях плями ліхтарів (О. Донченко);
Одчинила дівчина вікно й хмурна виглянула (А. Головко);
Хмурне лице дівчини якраз роз'яснилося, брови розтягнулися, а очі весело забігали (Н. Кобринська);
Що ж спричинилося тому, Що ти, поете, в хмурнім році Пішов, як чорт той у диму, З гранатою при боці (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)