холера
ХОЛЕ́РА, и, ж.
1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням.
Вони з холери повмирали (Т. Шевченко);
Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (А. Кримський);
Захворів один робітник, і гадали, що то холера (Ю. Смолич);
// Епідемія цього захворювання.
Мати в холеру померла (Ганна Барвінок);
І Дрогобича не минула холера (І. Франко);
Того року холера лютувала по всій Росії (З. Тулуб);
* У порівн. Їй почало здаватись, що загроза прокляття вже обернулась на справжні прокляття і, як холера, її смертельний вплив почав позначатись на чоловікові, що був для неї в цьому суворому житті чисто всім (О. Довженко).
2. розм. Уживають як лайливе слово.
Люди боялися його, як вогню, бо він, холера, був страшним драпіжником (з казки);
Обважнілий чолов'яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до лави. – Ух, ти, холеро, – .. дивувався Ларіон і знов пильно цілився на клямку (М. Стельмах).
3. бот. Рослина.
◇ Грець (холе́ра, хрін) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), див. грець²;
(1) Що за холе́ра́ – уживають для вираження здивування, незадоволення; що це значить́.
– Іду собі попри призьбу на причілок .. Вийшла туди, коли глип – аж ніби видніти почало. Що, думаю собі, за холера така́? Ще й треті півні не співали, а вже розвидняється (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)