холера
ХОЛЕ́РА, и, ж.
1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням.
Вони з холери повмирали (Т. Шевченко);
Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (А. Кримський);
Захворів один робітник, і гадали, що то холера (Ю. Смолич);
// Епідемія цього захворювання.
Мати в холеру померла (Ганна Барвінок);
І Дрогобича не минула холера (І. Франко);
Того року холера лютувала по всій Росії (З. Тулуб);
* У порівн. Їй почало здаватись, що загроза прокляття вже обернулась на справжні прокляття і, як холера, її смертельний вплив почав позначатись на чоловікові, що був для неї в цьому суворому житті чисто всім (О. Довженко).
2. розм. Уживають як лайливе слово.
Люди боялися його, як вогню, бо він, холера, був страшним драпіжником (з казки);
Обважнілий чолов'яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до лави. – Ух, ти, холеро, – .. дивувався Ларіон і знов пильно цілився на клямку (М. Стельмах).
3. бот. Рослина.
◇ Грець (холе́ра, хрін) з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), див. грець²;
(1) Що за холе́ра́ – уживають для вираження здивування, незадоволення; що це значить́.
– Іду собі попри призьбу на причілок .. Вийшла туди, коли глип – аж ніби видніти почало. Що, думаю собі, за холера така́? Ще й треті півні не співали, а вже розвидняється (М. Ю. Тарновський).
Значення в інших словниках
- холера — холе́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- холера — ФР. хвороба, зараза, інфекція, Л. мерзота, паскуда, паскудство Словник синонімів Караванського
- холера — холе́ра (куле́ра, холе́ра, хуле́ра) 1. мед. холера ◊ холе́ра <�тебе́> не візьме (во́зьме) вул. нічого <�тобі> не станеться (ст): Роман розібрався і каже до мене: “Пішли під струю води!” Я кажу: “Не можу. Застуджуся, дістану катар”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- холера — И, ж., лайл. 1. Проблема. 2. у знач. виг. Незадоволення. Робив це, ах холєра, — аж слину крізь стяті зуби всичала з захвату! — ліпше за мене: глибше, потужніше, та йолки, просто безстрашніше (О. Забужко). Словник сучасного українського сленгу
- холера — -и, ж., мед. 1》 Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. || Епідемія цього захворювання. 2》 розм. Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- холера — холе́ра (грец. χολέρα) гостра інфекційна хвороба людини, може поширюватись у формі епідемій. Збудник – холерний вібріон. Передається через харчові продукти й воду, забруднені випорожненнями хворих. Словник іншомовних слів Мельничука
- холера — Гостра, вкрай небезпечна інфекційна хвороба, спричинена вібріонами х.; симптоми: раптовий водянистий пронос, швидке обезводнення та виснаження організму; поширюється через продукти харчування, воду; у минулому часто траплялися епідемії х., теп. Універсальний словник-енциклопедія
- холера — Холе́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- холера — ХОЛЕ́РА, и, ж. 1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. Вони з холери повмирали (Шевч., II, 1963, 173); Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- холера — Холера, -ри ж. 1) Холера. Вони з холери повмірали. Шевч. 2) раст. Xanthium spinosum L. ЗЮЗО. І. 141. см. холерний 2. Словник української мови Грінченка