холера
И, ж., лайл.
1. Проблема.
2. у знач. виг. Незадоволення. Робив це, ах холєра, — аж слину крізь стяті зуби всичала з захвату! — ліпше за мене: глибше, потужніше, та йолки, просто безстрашніше (О. Забужко). Ну от, холера, знову всю байду звалили на мас-медіа (Молоко).
◇
На холеру — навіщо. На холеру мені цей пришелепуватий ігумен? (В. Даниленко).
До холери — до чорта. Шо ще, до холєри, за холєрник? (Л. Дереш).
Джерело:
Словник сучасного українського сленгу
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- холера — холе́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- холера — ФР. хвороба, зараза, інфекція, Л. мерзота, паскуда, паскудство Словник синонімів Караванського
- холера — ХОЛЕ́РА, и, ж. 1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. Вони з холери повмирали (Т. Шевченко); Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (А. Словник української мови у 20 томах
- холера — холе́ра (куле́ра, холе́ра, хуле́ра) 1. мед. холера ◊ холе́ра <�тебе́> не візьме (во́зьме) вул. нічого <�тобі> не станеться (ст): Роман розібрався і каже до мене: “Пішли під струю води!” Я кажу: “Не можу. Застуджуся, дістану катар”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- холера — -и, ж., мед. 1》 Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. || Епідемія цього захворювання. 2》 розм. Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- холера — холе́ра (грец. χολέρα) гостра інфекційна хвороба людини, може поширюватись у формі епідемій. Збудник – холерний вібріон. Передається через харчові продукти й воду, забруднені випорожненнями хворих. Словник іншомовних слів Мельничука
- холера — Гостра, вкрай небезпечна інфекційна хвороба, спричинена вібріонами х.; симптоми: раптовий водянистий пронос, швидке обезводнення та виснаження організму; поширюється через продукти харчування, воду; у минулому часто траплялися епідемії х., теп. Універсальний словник-енциклопедія
- холера — Холе́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- холера — ХОЛЕ́РА, и, ж. 1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. Вони з холери повмирали (Шевч., II, 1963, 173); Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- холера — Холера, -ри ж. 1) Холера. Вони з холери повмірали. Шевч. 2) раст. Xanthium spinosum L. ЗЮЗО. І. 141. см. холерний 2. Словник української мови Грінченка