холера

холе́ра

(грец. χολέρα)

гостра інфекційна хвороба людини, може поширюватись у формі епідемій. Збудник – холерний вібріон. Передається через харчові продукти й воду, забруднені випорожненнями хворих.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. холера — холе́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. холера — ФР. хвороба, зараза, інфекція, Л. мерзота, паскуда, паскудство Словник синонімів Караванського
  3. холера — ХОЛЕ́РА, и, ж. 1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. Вони з холери повмирали (Т. Шевченко); Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (А. Словник української мови у 20 томах
  4. холера — холе́ра (куле́ра, холе́ра, хуле́ра) 1. мед. холера ◊ холе́ра <�тебе́> не візьме (во́зьме) вул. нічого <�тобі> не станеться (ст): Роман розібрався і каже до мене: “Пішли під струю води!” Я кажу: “Не можу. Застуджуся, дістану катар”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. холера — И, ж., лайл. 1. Проблема. 2. у знач. виг. Незадоволення. Робив це, ах холєра, — аж слину крізь стяті зуби всичала з захвату! — ліпше за мене: глибше, потужніше, та йолки, просто безстрашніше (О. Забужко). Словник сучасного українського сленгу
  6. холера — -и, ж., мед. 1》 Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. || Епідемія цього захворювання. 2》 розм. Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. холера — Гостра, вкрай небезпечна інфекційна хвороба, спричинена вібріонами х.; симптоми: раптовий водянистий пронос, швидке обезводнення та виснаження організму; поширюється через продукти харчування, воду; у минулому часто траплялися епідемії х., теп. Універсальний словник-енциклопедія
  8. холера — Холе́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. холера — ХОЛЕ́РА, и, ж. 1. Гостроінфекційне епідемічне шлункове захворювання, що супроводжується корчами, проносом, блюванням. Вони з холери повмирали (Шевч., II, 1963, 173); Влітку 1892 р. мене напала холера та й ледве мене не вморила (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. холера — Холера, -ри ж. 1) Холера. Вони з холери повмірали. Шевч. 2) раст. Xanthium spinosum L. ЗЮЗО. І. 141. см. холерний 2. Словник української мови Грінченка