холерик
ХОЛЕ́РИК¹, а, ч.
Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи.
Холерик – людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (з навч. літ.);
Холерик відзначається сильними емоційними поривами, глибиною своїх устремлінь, неврівноваженістю, частими змінами настрою (з наук.-попул. літ.);
У сангвініка і холерика – швидких сильних типів – вихідний життєвий тонус, як правило, вищий, ніж у флегматика або меланхоліка (з наук.-попул. літ.).
ХОЛЕ́РИК², а, ч., розм.
Людина, хвора на холеру.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- холерик — холе́рик 1 іменник чоловічого роду, істота людина з холеричним темпераментом холе́рик 2 іменник чоловічого роду, істота хворий на холеру розм. Орфографічний словник української мови
- холерик — I -а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи. II -а, ч., розм. Людина, хвора на холеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- холерик — холе́рик (лат. cholericus, від грец. χολερικός – хворий на жовчну хворобу) людина з сильним, рухливим, але неврівноваженим типом вищої нервової діяльності. Словник іншомовних слів Мельничука
- холерик — Холе́рик, -ка; -рики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- холерик — ХОЛЕ́РИК¹, а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи. Холерик — людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (Психол. Словник української мови в 11 томах