холерик
ХОЛЕ́РИК¹, а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи.
Холерик — людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (Психол., 1956, 20);
Холерик відзначається сильними емоційними поривами, глибиною своїх устремлінь, неврівноваженістю, частими перемінами настрою (Знання.., 11, 1971, 18);
У сангвініка і холерика — швидких сильних типів — вихідний життєвий тонус, як правило, вищий, ніж у флегматика або меланхоліка (Наука.., 5, 1973, 87).
ХОЛЕ́РИК², а, ч., розм. Людина, хвора на холеру.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- холерик — холе́рик 1 іменник чоловічого роду, істота людина з холеричним темпераментом холе́рик 2 іменник чоловічого роду, істота хворий на холеру розм. Орфографічний словник української мови
- холерик — ХОЛЕ́РИК¹, а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи. Холерик – людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- холерик — I -а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи. II -а, ч., розм. Людина, хвора на холеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- холерик — холе́рик (лат. cholericus, від грец. χολερικός – хворий на жовчну хворобу) людина з сильним, рухливим, але неврівноваженим типом вищої нервової діяльності. Словник іншомовних слів Мельничука
- холерик — Холе́рик, -ка; -рики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)