холерик
ХОЛЕ́РИК¹, а, ч.
Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи.
Холерик – людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (з навч. літ.);
Холерик відзначається сильними емоційними поривами, глибиною своїх устремлінь, неврівноваженістю, частими змінами настрою (з наук.-попул. літ.);
У сангвініка і холерика – швидких сильних типів – вихідний життєвий тонус, як правило, вищий, ніж у флегматика або меланхоліка (з наук.-попул. літ.).
ХОЛЕ́РИК², а, ч., розм.
Людина, хвора на холеру.
Словник української мови (СУМ-20)