холерик

холе́рик

I -а, ч.

Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи.

II -а, ч., розм.

Людина, хвора на холеру.

Значення в інших словниках

1. холерик — холе́рик 1 іменник чоловічого роду, істота людина з холеричним темпераментом холе́рик 2 іменник чоловічого роду, істота хворий на холеру розм.  Орфографічний словник української мови
2. холерик — ХОЛЕ́РИК¹, а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи. Холерик – людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. холерик — холе́рик (лат. cholericus, від грец. χολερικός – хворий на жовчну хворобу) людина з сильним, рухливим, але неврівноваженим типом вищої нервової діяльності.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. холерик — Холе́рик, -ка; -рики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. холерик — ХОЛЕ́РИК¹, а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи. Холерик — людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (Психол.  Словник української мови в 11 томах