холерик
ХОЛЕ́РИК¹, а, ч. Людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи.
Холерик — людина бистра, іноді навіть поривчаста, з сильними почуттями (Психол., 1956, 20);
Холерик відзначається сильними емоційними поривами, глибиною своїх устремлінь, неврівноваженістю, частими перемінами настрою (Знання.., 11, 1971, 18);
У сангвініка і холерика — швидких сильних типів — вихідний життєвий тонус, як правило, вищий, ніж у флегматика або меланхоліка (Наука.., 5, 1973, 87).
ХОЛЕ́РИК², а, ч., розм. Людина, хвора на холеру.
Словник української мови (СУМ-11)