холостий
ХОЛОСТИ́Й, а́, е́.
1. Який не перебуває в шлюбі (про чоловіка, хлопця); неодружений, нежонатий.
Та усе козаченьки молодії. Вони нежонаті, холостії (П. Чубинський);
– Холостий-нежонатий, тому й грошики маю, – ударив він себе по кишені (І. Муратов);
Я у лузі коло стогу Ждала хлопця холостого (П. Дорошко).
2. Який не має здатності уражати ціль (про патрон, заряд, стрільбу).
– Дай йому гвинтівку в руки, то ще наробить якогось лиха. При останніх вправах холостими патронами мало .. не вибив ока сусідові (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
* У порівн. – А-а! Так то Скшетуський ласкаво запрошував нас до Слуцька́ Упізнаю польського шляхтича по поцілунку: дзвінкий поцілунок, як холостий постріл з гаківниці (Іван Ле);
// у знач. ім. холости́й, то́го, ч. Патрон без кулі, снаряда, дробу.
Відкрив [Юра] ріг з порохом, щоб зарядити гвинтівку, і раптом його осяяла щаслива думка. Стріляти холостими! (І. Багмут).
3. техн. Який не приводить у рух інші механізми, машини і т. ін., діє без навантаження, не виконує корисної роботи; марний.
Сьогодні на будівництві Дніпрогесу-2 поставлено на холості оберти перший агрегат станції (з газ.);
// Здійснюваний транспортом без вантажу.
Земельна площа рільничої бригади має бути по змозі зведена в один масив, щоб зменшити кількість холостих переїздів (з наук. літ.).
4. с. г. Не запліднений або без приплоду (про самиць тварин); яловий.
На фермі запроваджено спеціалізацію – одні свинарки доглядають холостих, другі – поросних маток, треті – поросят (з газ.);
Період, в якому матка буває холостою, звичайно триває недовго (з наук. літ.).
5. Те саме, що кастро́ваний.
Холостий бик.
Словник української мови (СУМ-20)