хорогва

ХОРО́ГВА́, хоро́гви́, ж., заст.

Корогва.

Церкву розвалили давно, кумедно, що колись у кадило вірили та в розмальовані дошки на стінах, хорогви носили цариною – на врожай (Ю. Яновський);

Осавули були своєрідними ад'ютантами гетьмана, хорунжий оберігав прапор – хорогву, а бунчужний – бунчук гетьмана (з газ.).

Значення в інших словниках

1. хорогва — хоро́гва́ іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. хорогва — хорогва, корогва прапор; загін війська  Словник застарілих та маловживаних слів
3. хорогва — хорогви, ж. Корогва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хорогва — КОРОГВА́ (КОРОГО́В) (прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу), КОРУГВА́ (КОРУГО́В) діал., ХОРУГВА́ (ХОРУГО́В) заст., ХОРО́ГВА́ заст. Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони.  Словник синонімів української мови
5. хорогва — Хоро́гва, -ви ж. = корогва.  Словник української мови Грінченка