хороми
ХОРО́МИ, о́мів і о́м, мн. (одн. хоро́ма, и, ж.).
1. Великий розкішний будинок.
Всередині хоро́м царя Мердаса Був гарний сад, що душу звеселяв (А. Кримський);
На високому горбу, на тому самому місці, де стояли в давнину хороми панів Базилевських, біліють обсаджені тополями будівлі комуни “Червоні квіти” (О. Гончар);
* У порівн. На хуторі зараз же на перше літо двинув [Максим] будинок, мов панські хороми (Панас Мирний);
// Велике, просторе приміщення.
Питав Рябко Зюзька: – В хоромах ти живеш, Чого ж на ретязі я, бідний, пропадаю? – Зюзько сказав: – Ти все хазяйство стережеш, Я – Паню забавляю (Л. Боровиковський);
Вутанька була зачарована красою цих світлих, високих, залитих потоками сонця хоромів. Білосніжні колони одна за одною зводяться вгору, підпирають аж десь там, як небо, зірками розмальовану стелю (О. Гончар);
// ірон. Про будинок, житло взагалі.
– Ну-ну, покажіть, які тут у вас хороми, – говорила Ольга Іванівна, обходячи кімнати (Д. Ткач).
2. діал. Сіни.
Микола заглянув до хором і в хату, та, не побачивши там матері, взяв відти порожні коновки .. і пішов по воду (О. Кобилянська);
Центральним розподільним приміщенням є сіни, які тут [на Гуцульщині] звуть хоромами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)