хорошенько
ХОРОШЕ́НЬКО, присл.
Якнайкраще, як треба, як слід.
Наум дивиться – і сам собі не вірить, чи се він, чи не він? Розглядів хорошенько – аж зовсім він' (Г. Квітка-Основ'яненко);
Взяв [Вовк] Овечку, обідрав, Як знав, Та й заходився хорошенько М'ясце під дубом уминать (Л. Глібов);
[Другий хор:] Ой, панове сватове, просимо вас, Прилетіла утінка в добрий час, Ви ж її не бийте, не лайте, Ви ж її хорошенько приймайте (І. Кочерга);
Попереду Дорошенко веде своє військо славне запорозьке хорошенько (Сл. Б. Грінченка);
– Роби, роби, Хведірко, комірку, Та проруби [прорубай] віконечко в комірку, Щоб до мене соловейко прилітав, Щоб він мені хорошенько заспівав (О. Воропай).
Словник української мови (СУМ-20)