хоть

ХОТЬ¹, спол., заст.

Хоч (див. хоч¹).

Я перше була дуже слаба, а тепер уже нічого собі, хоть я ніколи не буваю зовсім здорова (Леся Українка);

Хоть почував [Панько] велику втому, отже не припочивав ні хвилинки (Л. Мартович).

ХОТЬ², част. обмеж.-виділ., заст.

Хоч (див. хоч²).

Якби де на світі хоть раз Цариця сіла на ослицю, То слава б стала про царицю І про великую ослицю По всьому світу (Т. Шевченко);

– Да вгамуйсь, бога ради! Хоть дух переведи (П. Куліш);

Маєток палав. В чорному небі кружляли червоні птахи. Дерева простягали в полум'я голе гілля, немов намагалися хоть що-небудь вихопити з огню (А. Головко);

Сумно. Хоть би прийшов хто та промовив Хоч єдине слово (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. хоть — хоть 1 сполучник незмінювана словникова одиниця рідко хоть 2 частка незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. хоть — I спол., заст. Хоч (див. хоч I). II част., заст. Хоч (див. хоч II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хоть — ХОТЬ¹, спол., заст. Хоч ( див. хоч¹). Я перше була дуже слаба, а тепер уже нічого собі, хоть я ніколи не буваю зовсім здорова (Л. Укр., V, 1956, 5); Хоть почував [Панько] велику втому, отже не припочивав ні хвилинки (Март., Тв., 1954, 165).  Словник української мови в 11 томах