хотітися
ХОТІ́ТИСЯ, хо́четься, недок., безос., кому, чого, з інфін. і спол. щоб.
Про наявність бажання, охоти до чогось; бажатися, хтітися.
Старається [Настя], б'ється, достає і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ей, дядечку, швидше будемо писати. Бо хочеться спати і вам і мені (Т. Шевченко);
Тяжко жити на світі, а хочеться жити (Т. Шевченко);
[Василь:] От і тепер – прокинулася моя жага до життя знову, знову мені хочеться щастя (Панас Мирний);
[Джонатан:] Що ж винен Річард, коли дівчаті хочеться уборів? (Леся Українка);
Їсти – страх хочеться (М. Коцюбинський);
Плакать хочеться мені, немов ображеній дитині (В. Сосюра);
Він стоїть довго, мерзнуть ноги і руки, смертельно хочеться закурити (Григорій Тютюнник);
Хотілося щось сказати синові радісне. Довго не знала що (А. Головко);
Хлопчикові хочеться, щоб його було зверху, але зозуля кує та й кує (І. Багмут).
◇ (1) [І] хо́четься, і [й] ко́леться – про які-небудь вагання.
– Хочеться й колеться. Думаю: оце прийду, а там у нього хтось є. Чого прийшла? (М. Руденко);
(2) На світ бі́лий не хо́четься диви́тись (д) див. диви́тися;
Скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься) див. хоті́ти;
Хо́чу (хо́чуть, хо́четься і т. ін.) ї́сти, [аж] шку́ра тріщи́ть див. шку́ра;
Що хо́чеш (хо́четься) див. що¹.
Словник української мови (СУМ-20)