храпа
ХРА́ПА¹, и, ж., розм.
Те саме, що храп¹.
Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з'єднувався з великим залізним кільцем, управленим бугаю в храпу (В. Кучер).
ХРА́ПА², и, ж., діал.
Замерзла грязь на дорозі.
Тяжко на коні храпою їхати (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)