храп
ХРАП¹, а, ч.
Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня).
В стомленій уяві Сопілки зринало все бачене за день – то хвилясті зграї пекінських качок, то роздутий храп могутнього огиря Казбека (О. Донченко);
На бігу Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О. Гончар);
Лошиця не любила самого духу цієї вовчої шуби і, хоч яка вже лагідна й смирна, ніяк не могла звикнути до її вовчого духу й завжди як і тепер, ідучи під князем, кривила та відвертала від неї храпи (М. Вінграновський);
З другого боку почувся хрускіт гілля, з кущів визирнув рогатий лось – підніс голову, втягнув храпами повітря, замислився, почухав рогами спину і не поспішаючи, повернувся назад у ліс (із журн.).
ХРАП², а, ч.
Претензія, злостивість.
ХРАП³, у, ч., розм.
1. Те саме, що хропі́ння.
Думала – думала, а далі храп і написала до пан-отця (Сл. Б. Грінченка);
Йон довго не міг заснути .. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (М. Коцюбинський);
Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння .. до грубого храпу свекрухи (Грицько Григоренко);
Одарка вже добігла до свого двору, як почула за собою конячий храп (Іван Ле);
В цю мить цілком несподівано переляканий храп усього табуна коней підхопив на ноги бійців (Л. Смілянський).
2. Те саме, що хрипі́ння.
Дай мені... – йому важко говорити. Слова вилітають з його вуст з поривчастим храпом, – дай мені сказати перед смертю кілька слів (О. Довженко).
ХРАП⁴, виг.
Уживається для вираження миттєвої дії.
Думала-думала, а далі храп і написала до пан-отця (Сл. Б. Грінченка).
ХРАП⁵, а, ч.
1. Пристрій для піднімання вантажів.
2. Упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.
Словник української мови (СУМ-20)