храпа
ХРА́ПА¹, и, ж., розм. Те саме, що храп¹.
Він чистив бугая, водив по корівнику, смикаючи за цепа, що з’єднувався з великим залізним кільцем, управленим бугаю в храпу (Кучер, Прощай.., 1957, 241).
ХРА́ПА², и, ж., діал. Замерзла грязь на дорозі.
Тяжко на коні храпою їхати (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)