хребець
ХРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч.
Окрема кістка (або в деяких тварин хрящ), що є складовою частиною хребта тварин і людини.
Хребець – коротка, товста, досить складна своєю будовою кістка: він має тіло, дугу і ряд відростків (з навч. літ.);
Хребет [окуня] складається з великої кількості окремих кісток – хребців, які міцно і разом з тим рухомо сполучені між собою (з навч. літ.);
Прохолода нічної зливи, її хлюпання .. допомагали генералу Костецькому перемагати біль, що виникав у нього в попереці й підіймався вгору по спині, неначе перераховуючи хребці (Л. Первомайський);
Із забинтованою головою лежить дома на дивані Серьожа Кобзаренко. Йому куля пробила шийний хребець (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)