хребтина
ХРЕБТИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що хребе́т 1, 2.
В його [нього], опріч латаної свитини, була й торбина, а там лежала .. про смерть чиста сорочка, а друга на хребтині (Ганна Барвінок);
А Лев хребтину доїдає І так йому [Вовкові] відповідає: – Чи бач, який лихий трапунок: Клянусь, не знав, пробач, Що це тобі від друга подарунок! (М. Годованець);
Часто, коли його заставляли лізти по снігу поповзом чи бігати в атаку.., він хоч і робив це сумлінно, проте в душі сміявся і сам із себе, і з інших, а особливо з Марка, у якого голова рила сніг, а хребтина випиралася в небо (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)