хребтина
ХРЕБТИ́НА, и, ж., розм.
Те саме, що хребе́т 1, 2.
В його [нього], опріч латаної свитини, була й торбина, а там лежала .. про смерть чиста сорочка, а друга на хребтині (Ганна Барвінок);
А Лев хребтину доїдає І так йому [Вовкові] відповідає: – Чи бач, який лихий трапунок: Клянусь, не знав, пробач, Що це тобі від друга подарунок! (М. Годованець);
Часто, коли його заставляли лізти по снігу поповзом чи бігати в атаку.., він хоч і робив це сумлінно, проте в душі сміявся і сам із себе, і з інших, а особливо з Марка, у якого голова рила сніг, а хребтина випиралася в небо (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хребтина — хребти́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- хребтина — -и, ж., розм. Те саме, що хребет 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хребтина — СПИ́НА (задня частина тулуба людини), ХРЕБЕ́Т розм., ГОРБ розм., ХРЕБТИ́НА розм., ХОРБА́К діал. Чіпка лежить на спині, дивиться в блакитне небо (Панас Мирний); — Стій! — раптом штовхнув він візника в спину, — не бачиш, приїхав (М. Словник синонімів української мови
- хребтина — ХРЕБТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що хребе́т 1, 2. А Лев хребтину доїдає І так йому [Вовкові] відповідає: — Чи бач, який лихий трапунок: Клянусь, не знав, пробач, Що це тобі від друга подарунок! (Год., Заяча математ. Словник української мови в 11 томах
- хребтина — Хребтина, -ни ж. = хребет. Г. Барв. 354. Як день, так ніч без рам'я на хребтині. К. Іов. 53. Словник української мови Грінченка