хребтина

СПИ́НА (задня частина тулуба людини), ХРЕБЕ́Т розм., ГОРБ розм., ХРЕБТИ́НА розм., ХОРБА́К діал. Чіпка лежить на спині, дивиться в блакитне небо (Панас Мирний); — Стій! — раптом штовхнув він візника в спину, — не бачиш, приїхав (М. Коцюбинський); Хлоп стоїть на кретовані З оберемком на хребті (І. Франко); Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим добром (прислів'я); І швендяв по селу підгопуючою ходою невдатний пасічник, покусаний, злий, із скособоченою хребтиною (В. Большак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хребтина — хребти́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хребтина — ХРЕБТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що хребе́т 1, 2. В його [нього], опріч латаної свитини, була й торбина, а там лежала .. про смерть чиста сорочка, а друга на хребтині (Ганна Барвінок); А Лев хребтину доїдає І так йому [Вовкові] відповідає: – Чи бач... Словник української мови у 20 томах
  3. хребтина — -и, ж., розм. Те саме, що хребет 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хребтина — ХРЕБТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що хребе́т 1, 2. А Лев хребтину доїдає І так йому [Вовкові] відповідає: — Чи бач, який лихий трапунок: Клянусь, не знав, пробач, Що це тобі від друга подарунок! (Год., Заяча математ. Словник української мови в 11 томах
  5. хребтина — Хребтина, -ни ж. = хребет. Г. Барв. 354. Як день, так ніч без рам'я на хребтині. К. Іов. 53. Словник української мови Грінченка