хребець

Складова частина хребта; складається з тіла, дуги та відростків; крізь отвір між тілом та дугою проходить спинний мозок.

Значення в інших словниках

1. хребець — хребе́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хребець — [хреибец'] -бц'а, ор. -бцем, м. (на) -бц'і, р. мн. -бц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. хребець — ХРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Окрема кістка (або в деяких тварин хрящ), що є складовою частиною хребта тварин і людини. Хребець – коротка, товста, досить складна своєю будовою кістка: він має тіло, дугу і ряд відростків (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. хребець — -бця, ч. Окрема кістка (або в деяких тварин – хрящ), що є складовою частиною хребта тварини і людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хребець — ХРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Окрема кістка (або в деяких тварин хрящ), що є складовою частиною хребта тварини і людини. Хребець — коротка, товста, досить складна своєю будовою кістка: він має тіло, дугу і ряд відростків (Анат. і фізіол. люд.  Словник української мови в 11 томах