хрестик
ХРЕ́СТИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до хрест 1–4.
Каплиця .. веселенько визирала своєю гострою головою, на невеличкій баньці її блищав невеличкий золотий хрестик... (Панас Мирний);
Він конче мусить запевнитися: чи носить Параскіца хрестик на шиї (М. Коцюбинський);
Гладкий полковник скочив, як опечений, і непомітно перехрестився малесеньким швидким хрестиком, ідучи беззвучно до дверей (О. Довженко);
Після великої зими Вернувся і Максим безногий: В поході, каже, загубив. Та срібний хрестик заробив! (Т. Шевченко);
Всі побачили незліченні дрібні істоти [бактерії] .. – палички, голки, хрестики та ниточки (І. Франко);
– Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле, – з любов'ю дивиться на доньку Мирон (М. Стельмах);
Біля шофера сиділа жінка в білому, на її косинці також був маленький червоний хрестик (В. Гжицький);
Вона бачить розіп'яту на тину для сушки Тимкову сорочку, вишиту хрестиком (Григорій Тютюнник).
2. Перехрестя.
Доїдете до хрестика, там в корчмі розпитайте дорогу (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)