хреститися
ХРЕСТИ́ТИСЯ, хрещу́ся, хре́стишся, недок. і док.
1. Приймати обряд хрещення.
– Тут я родилась, тут я хрестилась, тут сиротіла... тут і вмру, моя дитино (Марко Вовчок);
Один рід – Гетьманський, ніколи не жив у себе дома: в столиці родився, хрестився, виріс, там і жив (Панас Мирний);
– Та кажи вже, що там коїться? – А таке коїться, що й родились і хрестились, а такого ще не бачили (О. Довженко);
// Переходити в християнську віру через обряд хрещення.
– Заціп свою стару вершу! – крикнув лютий Єремія й, нахилившись з сідла, ляснув по щоці Кандзьобу .. – Маленька ручка, а таки нівроку дошкульна та замашненька, мабуть тим, що двічі хрестилась, двічі на дві віри присягалась (І. Нечуй-Левицький);
– А як хрестився князь і бояри, а потім похрестив князь своїх дванадцять синів, то й кияни похрестилися (П. Загребельний).
2. Рухом правої руки зображувати знак хреста, звернений на себе; осіняти себе хресним знаменням.
Наше діло Богові молитися, Спасителю хреститися (М. Максимович);
Люди хрестились не трьома пальцями, а всією п'ятірнею, ледве назначаючи хрест на грудях (І. Нечуй-Левицький);
Огир, Гнида й крамар старанно до богів хрестилися, а потім – дякували за руку господаря (А. Головко);
Кузьма кидає сокиру на берег, урочисто хреститься на схід (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)