хрестоносець
ХРЕСТОНО́СЕЦЬ, сця, ч.
1. іст. Учасник хрестового походу (від знака хреста на його одязі).
На початку ХІІІ ст. німецькі рицарі-хрестоносці захопили гирло Західної Двіни (з навч. літ.);
Біженці прибували з руського города Дорогичина. Вдерлися туди люті рицарі-хрестоносці, рвали й роздирали на шматки Руську землю... (А. Хижняк).
2. Церковний слуга, який під час хресного походу несе хрест.
3. Жук родини пластинчастовусих з чорним хрестоподібним малюнком на жовтих надкриллях.
Словник української мови (СУМ-20)