хрипкуватий
ХРИПКУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи хрипкий, з хрипотою.
– Ви довго працювали, на Дніпрельстані? – запитав він низьким і трошки хрипкуватим голосом людини, що багато курить (С. Голованівський);
Почувся від порога дужий, хрипкуватий бас начальника режиму товариша Тритузного: – Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (О. Гончар);
Їй [трембіті] відповідав з лісової гущавини хрипкуватий звук пастушого ріжка (П. Колесник);
Та відрізнявся від них [мучеників війни] Тютюнник-старший суворим спокоєм, внутрішньою силою, що вгадувалась в строгому погляді, бриніла в хрипкуватому басовитому голосі, що лунав гордовито і владно (О. Сизоненко).
Словник української мови (СУМ-20)