хрипко

ХРИ́ПКО.

Присл. до хрипки́й 1, 2.

Німа тиша. Хтось хрипко кашлянув і змовк (С. Васильченко);

Коли батько озвався до Дарки “чого тобі?”, голос його бринів так хрипко й понуро (Леся Українка);

В зелених кущах заспівав соловейко раз – та й замовк, вдруге – трохи хрипко, втретє – розкотився й розливсь голосно та дрібно (І. Нечуй-Левицький);

Кудлатий пес, з реп'яхами в хвості, кинувся до воріт і хрипко загавкав (П. Панч);

Великий річковий гайворон хрипко крумкнув, стрибнув кілька разів по мокрому піску, важко злетів над водою (Ю. Мушкетик);

Трембіта співає голосно, хрипко й сумно (О. Ільченко);

Паротяг хрипко, немов перестуджений, загув (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. хрипко — хри́пко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хрипко — Присл. до хрипкий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хрипко — Хри́пко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. хрипко — ХРИ́ПКО. Присл. до хрипки́й 1, 2. Німа тиша. Хтось хрипко кашлянув і змовк (Вас., III, 1960, 209); Коли батько озвався до Дарки «чого тобі?», голос його бринів так хрипко й понуро (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах