хрипко

ХРИ́ПКО. Присл. до хрипки́й 1, 2.

Німа тиша. Хтось хрипко кашлянув і змовк (Вас., III, 1960, 209);

Коли батько озвався до Дарки «чого тобі?», голос його бринів так хрипко й понуро (Л. Укр., III, 1952, 639);

В зелених кущах заспівав соловейко раз — та й замовк, вдруге — трохи хрипко, втретє — розкотився й розливсь голосно та дрібно (Н.-Лев., І, 1956, 65);

Кудлатий пес, з реп’яхами в хвості, кинувся до воріт і хрипко загавкав (Панч, В дорозі, 1959, 40);

Великий річковий гайворон хрипко крумкнув, стрибнув кілька разів по мокрому піску, важко злетів над водою (Мушк., День.., 1967, 88);

Трембіта співає голосно, хрипко й сумно (Ільч., Вибр., 1948, 51);

Паротяг хрипко, немов перестуджений, загув (Досв., Вибр., 1959, 33).

Значення в інших словниках

1. хрипко — хри́пко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хрипко — ХРИ́ПКО. Присл. до хрипки́й 1, 2. Німа тиша. Хтось хрипко кашлянув і змовк (С. Васильченко); Коли батько озвався до Дарки “чого тобі?...  Словник української мови у 20 томах
3. хрипко — Присл. до хрипкий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хрипко — Хри́пко, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)