хробацтво
ХРОБА́ЦТВО, а, с., діал.
Збірн. до хроба́к 1, 2.
Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду.., в ковбликів, що час від часу вилазять зі своїх печер або випливають із глибшого плеса, нипають по дні, шниряючи за водяним хробацтвом (І. Франко);
А тим часом над Стамбулом висіла густа, мовби липуча, імла, вже настала зима, в небі зловісно вигримлювали громи, на землі розплодилася незвична многість гадів, комах і хробацтва, у водах плавала здохла риба (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)